31.10.2018      12      Комментарии к записи Наказ МОЗ від 31.12.2004 № 676 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» отключены
 

Наказ МОЗ від 31.12.2004 № 676 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги»


Кровотеча під час мимовільного викидня, викидня, що розпочався, викидня в ходу, неповного мимовільного викидня

Клініка

  • біль переймоподібного характеру;
  • кровотеча різної інтенсивності.

Діагностика

  • оцінка загального стану вагітної;
  • огляд шийки матки за допомогою піхвових дзеркал, бімануальне дослідження;
  • оцінка величини крововтрати.

Лікування

  • інструментальне випорожнення матки під в/в наркозом (обов’язкове гістологічне дослідження отриманого матеріалу);
  • препарати, які скорочують матку (10 ОД окситоцину в/в крапельно або 0,5 мкг метилергобревіну в/в або в/м);
  • при продовженні кровотечі – 800 мкг мізопростолу ректально;
  • відновлення величини крововтрати за показаннями;
  • антибактеріальна терапія за показаннями.

Шкала градації доказів і сили рекомендацій, застосованих в протоколі

Рівні
достовірності первинних даних RCOG

Градація
сили настанов

А

Дані
отримані з систематичного огляду,
матаналізу рандомізованих контрольованих
досліджень або одного рандомізованого
контрольованого дослідження.

В

Дані
отримані з якісних контрольованих
досліджень без проведення рандомізації,
квазі-експериментальні дослідження
або когортні дослідження.

С

Добре
організовані не експериментальні
описові дослідження, такі як: порівняльні,
корелятивні, дослідження випадок-контроль
та серії випадків.

D

Звіти
експертних комітетів або точка зору
та/або клінічний досвід експертів.

Передлежання плаценти

Шифр МКХ-10-044

О44 Передлежання плаценти

О44.0 Передлежання плаценти, уточнене як без кровотечі

О44.1 Передлежання плаценти з кровотечею

Передлежання плаценти – ускладнення вагітності, при якому плацента розташовується у нижньому сегменті матки нижче передлеглої частини плода, перекриваючи повністю або частково внутрішнє вічко шийки матки. При фізіологічній вагітності нижній край плаценти не досягає 7 см до внутрішнього вічка. Передлежання плаценти відмічається у 0,2-0,8% загальної кількості пологів (рис. 2).

Класифікація

  1. Повне передлежання – плацента повністю перекриває внутрішнє вічко.
  2. Неповне передлежання – плацента частково перекриває внутрішнє вічко:
    • бокове передлежання – внутрішнє вічко перекрите на 2/3 його площі;
    • крайове передлежання – до внутрішнього вічка підходить край плаценти.
  3. Низьке прикріплення плаценти – розташування плаценти у нижньому сегменті нижче 7 см від внутрішнього вічка без його перекриття.

У зв’язку з міграцією плаценти або її розростанням вид передлежання може змінюватися зі збільшенням терміну вагітності.

Клініко-діагностичні критерії

До групи ризику виникнення передлежання плаценти належать жінки, які перенесли:

  • ендометрити з наступними рубцевими дистрофічними змінами ендометрію;
  • аборти, ускладнені запальними процесами;
  • доброякісні пухлини матки, зокрема субмукозні міоматозні вузли;
  • дію на ендометрій хімічних препаратів;
  • з гіпопластичною маткою в анамнезі.

Клінічні симптоми

Патогномонічний симптом – обов’язкова кровотеча, яка може періодично повторюватись упродовж терміну вагітності з 12 до 40 тижнів, виникає спонтанно або після фізичного навантаження, набуває загрозливого характеру:

  • з початком скорочень матки у будь-якому терміні вагітності;
  • не супроводжується болем;
  • не супроводжується підвищеним тонусом матки.

Тяжкість стану зумовлюється об’ємом крововтрати:

  • при повному передлежанні – масивна;
  • при неповному – може варіювати від невеликої до масивної.

Анемізація як результат кровотеч, що повторюються. При цій патології найбільш низький вміст гемоглобіну та еритроцитів у порівнянні з іншими ускладненнями вагітності, що супроводжуються кровотечами.

Частим є неправильне положення плода: косе, поперечне, тазове передлежання, неправильне вставлення голівки.

Можливі передчасні пологи.

Діагностика

  1. Анамнез.
  2. Клінічні прояви – поява кровотечі, що повторюється та не супроводжується болем і підвищеним тонусом матки.
  3. Акушерське дослідження:

    а) зовнішнє обстеження:

    • високе стояння передлеглої частини;
    • косе або поперечне положення плода;
    • тонус матки не підвищений.

    б) внутрішнє обстеження (проводять тільки в умовах розгорнутої операційної):

    • тістуватість тканин склепіння, пастозність, пульсація судин;
    • неможливість через склепіння пропальпувати передлеглу частину.

У разі кровотечі уточнення характеру передлежання не має сенсу, оскільки акушерська тактика визначається об’ємом крововтрати та станом вагітної.

Ультразвукове дослідження (УЗД) має велике значення для з’ясування локалізації плаценти та встановлення правильного діагнозу.

Передлежання плаценти з кровотечею є показанням до термінової госпіталізації у стаціонар.

Алгоритм обстеження при надходженні вагітної з кровотечею до стаціонару:

  • уточнення анамнезу;
  • оцінка загального стану, об’єму крововтрати;
  • загальноклінічне обстеження (група крові, резус-фактор, загальний аналіз крові, коагулограма);
  • зовнішнє акушерське обстеження;
  • обстеження шийки матки та піхви при розгорнутій операційній за допомогою піхвових дзеркал для виключення таких причин кровотечі, як поліп шийки матки, рак шийки, розрив варикозного вузла, оцінки виділень;
  • додаткові методи обстеження (УЗД) за показаннями за умови відсутності необхідності у терміновому розродженні.

Лікування

Тактика лікування залежить від об’єму крововтрати, стану пацієнтки та плода, характеру передлежання, терміну вагітності, зрілості легень плода.

Принципи ведення пацієнток з передлежанням плаценти:

  1. У разі невеликої крововтрати (до 250 мл), відсутності симптомів геморагічного шоку, дистресу плода, відсутності пологової діяльності, незрілості легень плода при вагітності до 37 тижнів – вичікувальна тактика.
  2. При припиненні кровотечі – УЗД, підготовка легень плода. Мета очікувальної тактики – пролонгування вагітності до терміну життєздатності плода.
  3. У разі прогресуючої кровотечі, що стає неконтрольованою (більше 250 мл) і супроводжується симптомами геморагічного шоку, дистресом плода, незалежно від терміну вагітності, стану плода (живий, дистрес, мертвий) – термінове розродження.
ПОДРОБНОСТИ:   Перхоть у подростка чем лечить — Волосы

Клінічні варіанти

  1. Крововтрата (до 250 мл), відсутні симптоми геморагічного шоку, дистресу плода, термін вагітності до 37 тижнів:

    • госпіталізація;
    • токолітична терапія за показаннями;
    • прискорення дозрівання легень плода до 34-х тижнів вагітності (дексаметазон 6 мг через 12 годин протягом 2-х діб);
    • моніторне спостереження за станом вагітної та плода.

    При прогресуванні кровотечі (більше 250 мл) – розродження шляхом кесаревого розтину.

  2. Крововтрата значна (більше 250 мл) при недоношеній вагітності – незалежно від ступеня передлежання – терміновий кесарів розтин.
  3. Крововтрата (до 250 мл) при доношеній вагітності.
  4. За умови розгорнутої операційної уточнюється ступінь передлежання:

    • у разі часткового передлежання плаценти, можливості досягнення амніотичних оболонок та головного передлежання плода, активних скорочень матки проводять амніотомію. При припиненні кровотечі пологи ведуться через природні пологові шляхи. Після народження плода – в/м введення 10 ОД окситоцину, ретельне спостереження за скороченням матки та характером виділень із піхви. При відновленні кровотечі – кесарів розтин;
    • при повному або неповному передлежанні плаценти, неправильному положенні плода (тазове, косе або поперечне) виконують кесарів розтин;
    • при неповному передлежанні, мертвому плоді можлива амніотомія, при припиненні кровотечі – розродження через природні пологові шляхи.
  5. Крововтрата (більше 250 мл) при доношеній вагітності незалежно від ступеня передлежання – терміновий кесарів розтин.
  6. Повне передлежання, діагностоване за допомогою УЗД, без кровотечі – госпіталізація до строку розродження, кесарів розтин у терміні 37-38 тижнів.

У ранньому післяпологовому періоді – ретельне спостереження за станом породіллі. При відновленні кровотечі після операції кесаревого розтину та досягненні величини крововтрати більше 1% від маси тіла – термінова релапаротомія, екстирпація матки без придатків; за необхідності – перев’язка внутрішніх клубових артерій спеціалістом, який володіє цією операцією.

Відновлення величини крововтрати, лікування геморагічного шоку і ДВЗ-синдрому проводять за показаннями.

Шифр МКХ-10

О45 Передчасне відшарування (відторгнення плаценти)

О45.0 Передчасне відшарування плаценти з порушенням згортання крові

Відокремлення плаценти з сильною кровотечею, пов’язаною з:

  • афібриногенемією;
  • дисемінованим внутрішньосудинним згортанням;
  • гіперфібринолізом;
  • гіпофібриногенемією.

Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти (рис. 3) може бути у вагітних у разі наступної патології:

  • гестози;
  • захворювання нирок;
  • ізоімунний конфлікт між матір’ю та плодом;
  • перерозтягнення матки (багатоводдя, багатоплідність, великий плід);
  • захворювання судинної системи;
  • цукровий діабет;
  • захворювання сполучної тканини;
  • запальні процеси матки, плаценти;
  • аномалії розвитку або пухлини матки (підслизові, інтрамуральні міоми).

Безпосередньою причиною може бути:

  • фізична травма;
  • психічна травма;
  • раптове зменшення об’єму навколоплодових вод;
  • абсолютно чи відносно коротка пуповина;
  • патологія скоротливої діяльності матки.

Клінічні симптоми

  1. Больовий синдром: гострий біль у проекції локалізації плаценти, що потім поширюється на всю матку, поперек, спину і стає дифузним. Біль найбільш виражений при центральному відшаруванні і може бути невираженим при крайовому відшаруванні. При відшаруванні плаценти, що розташована на задній стінці, біль може імітувати ниркову коліку.
  2. Гіпертонус матки аж до тетанії, який не знімається спазмолітиками, токолітиками.
  3. Кровотеча із піхви може варіювати залежно від ступеня тяжкості та характеру відшарування (крайове або центральне) від незначної до масивної. Якщо формується ретроплацентарна гематома, зовнішня кровотеча може бути відсутня.

Діагностика

  1. Оцінка стану вагітної, який буде залежати від величини відшарування, об’єму крововтрати, появи симптомів геморагічного шоку або ДВЗ-синдрому.
  2. Зовнішнє акушерське обстеження:
    • гіпертонус матки;
    • матка збільшена у розмірах, може бути деформована з локальним випинанням, якщо плацента розташована по передній стінці;
    • болючість при пальпації;
    • утруднення або неможливість пальпації та аускультації серцебиття плода;
    • поява симптомів дистресу плода або його загибель.
  3. Внутрішнє акушерське дослідження:
    • напруженість плодного міхура;
    • при вилитті навколоплодових вод – можливе їх забарвлення кров’ю;
    • кровотеча різної інтенсивності із матки.
  4. УЗД (ехонегативне вогнище між маткою та плацентою), але цей метод не може бути абсолютним діагностичним критерієм, так як гіпоехогенна зона може візуалізуватись у пацієнток і без відшарування.

У разі відсутності зовнішньої кровотечі діагноз передчасного відшарування плаценти базується на підвищеному тонусі матки, локальній болючості, погіршенні стану плода. Кров із ретроплацентарної гематоми просочує стінку матки і формує матку Кувелера (матково-плацентарна апоплексія), яка втрачає здатність скорочуватись, що веде до розвитку кровотеч з масивною крововтратою за рахунок коагулопатії та гіпотонії.

Лікування

Необгрунтоване запізніле розродження призводить до загибелі плода, розвитку матки Кувелера, масивної крововтрати, геморагічного шоку та ДВЗ-синдрому, втрати репродуктивної функції жінки.

  1. У разі прогресуючого передчасного відшарування плаценти під час вагітності, або у першому періоді пологів, при появі симптомів геморагічного шоку, ДВЗ-синдрому, ознак дистресу плода, незалежно від терміну вагітності – термінове розродження шляхом кесаревого розтину. При наявності ознак матки Кувелера – екстирпація матки без придатків.
  2. Відновлення величини крововтрати, лікування геморагічного шоку та ДВЗ-синдрому.
  3. У разі непрогресуючого відшарування плаценти можливе динамічне спостереження при недоношеній вагітності до 34-х тижнів (проведення терапії для дозрівання легень плода) у закладах, де є цілодобове чергування кваліфікованих акушерів-гінекологів, анестезіологів, неонатологів. Проводять моніторне спостереження за станом вагітної та плода, КТГ, УЗД в динаміці.

Особливості кесаревого розтину:

  • передуюча операції амніотомія (якщо є умови);
  • обов’язкова ревізія стінок матки (особливо зовнішня поверхня) з метою виключення матково-плацентарної апоплексії;
  • у разі діагностування матки Кувелера – екстирпація матки без придатків;
  • при невеликій площі апоплексії – 2-3 вогнища діаметром 1-2 см, або одне – до 3 см, здатності матки до скорочення, відсутності кровотечі та ознак ДВЗ-синдрому, при необхідності зберегти дітородну функцію (перші пологи, мертвий плід), на консиліумі вирішують питання про збереження матки. Хірурги деякий час (10-20 хв) спостерігають за станом матки при відкритій черевній порожнині і за відсутності кровотечі дренують черевну порожнину для контролю гемостазу. Така тактика, у виняткових випадках, допускається лише у закладах, в яких наявне цілодобове чергування лікарів – акушера-гінеколога, анестезіолога;
  • у ранньому післяопераційному періоді – ретельне спостереження за станом породіллі.
ПОДРОБНОСТИ:   Аналоги Мирамистина для детей и взрослых только дешевле

Тактика при відшаруванні плаценти наприкінці І або у ІІ періодах:

  • негайна амніотомія, якщо навколоплодовий міхур цілий;
  • при головному передлежанні плода – накладання акушерських щипців;
  • при тазовому передлежанні – екстракція плода за тазовий кінець;
  • при поперечному положенні другого з двійні плода виконується акушерський поворот з єкстракцією плода за ніжку. У деяких випадках більш надійним є кесарів розтин;
  • ручне відділення плаценти та видалення посліду;
  • скорочуючі засоби – в/в 10 ОД окситоцину, при відсутності ефекту – 800 мкг мізопростолу (ректально);
  • ретельне динамічне спостереження у післяпологовому періоді;
  • відновлення величини крововтрати, лікування геморагічного шоку та ДВЗ-синдрому.

Кесарів розтин

Загальні положення

Протягом останніх
десятиріч частота кесаревого розтину
(КР) зростала в розвинутих країнах та
країнах, що розвиваються. Дослідження,
проведене ВООЗ, показало (2005р.), що
збільшення частоти КР асоціюється із
підвищенням частоти призначення
антибіотиків в післяпологовому періоді,
збільшенням частоти важкої материнської
захворюваності та смертності.

Враховуючи частоту
оперативного розродження, будь-яка
спроба зменшити асоційовані з КР ризики
буде мати суттєві переваги з точки зору
як економічних витрат, так і покращення
здоров’я жінок.

Перелік скорочень,
що використовуються в протоколі

КР – кесарів розтин

ПС-перинатальна
смертність

ПКР – плановий
кесарів розтин

РДС – респираторний
дистрес синдром

КТГ – кардіотокографія


БДВ – без додаткових
вказівок

ВРІТ
– відділення реанімації та інтенсивної
терапії

ВІТ
— відділення інтенсивної терапії

ІМТ
– індекс маси тіла (масса/зріст2)

ВД – вагінальне
дослідження

ВООЗ –Всесвітня
організація охорони здоров’я

ВП – вагінальні
пологи

676 приказ моз украины акушерство и гинекология


ЗОЗ – заклад
охорони здоров’я

ЛПМД – локальний
протокол медичної допомоги

УКПМД – уніфікований
клінічний протокол медичної допомоги

КН – клінічні
настанови

СМД – стандарт
медичної допомоги

ТЕЛА – тромбоемболія
легеневої артерії

ГСЗ – гнійно-септичні
захворювання

А.1.1 Діагноз
та термінологія для його формування


Кесарів розтин –
метод оперативного розродження, при
якому народження дитини відбувається
через розріз передньої черевної стінки
та матки

А1.2 Коди стану
та захворювання (КЛАСИФІКАЦІЯ за МКХ –
Х)

О82.0 – проведення
елективного кесаревого розтину

О82.1 – проведення
термінового кесаревого розтину

О82.2 – проведення
кесарева розтину з гістеректомією


О82.8 – інші одно
плідні пологи шляхом кесарева розтину

О82.9 – пологи шляхом
кесарева розтину неуточнені

1 категорія — існує
значна загроза життю матері та/або плода
(наприклад, дистрес плода, розрив матки
тощо) (О82.1) – операцію має бути розпочато
не пізніше, ніж через 15 хвилин від
визначення показань (С);

2 категорія — стан
матері та/або плода порушені, але
безпосередньої загрози життю матері
та/або плода немає (наприклад, аномалії
пологової діяльності в разі порушеного
стану матері чи плода) (О82.1) — операцію
має бути розпочато не пізніше 30 хвилин
від визначення показань (С);

3 категорія — стан
матері та плода не порушені, однак
потребують абдомінального розродження
(наприклад, допологове злиття вод в разі
запланованого КР; аномалії пологової
діяльності за відсутності скомпрометованого
стану матері чи плода) (О82.1) – операцію
має бути розпочато впродовж 75 хвилин
(С);

4
категорія
– за попереднім планом у запланований
день та час.

Лікарі-акушери-гінекологи,
сімейні лікарі, лікарі анестезіологи,
лікарі-неонатологи, медичні сестри,
акушерки,
студенти
медичних ВНЗів, лікарі-інтерни,
організатори охорони здоров’я.

А
1.4. Мета протоколу:
Надати користувачам доказові дані,
застосування яких дозволить поліпшити
якість допомоги жінкам, що потребують
розродження шляхом кесарева розтину.
Уніфікувати показання до КР, методику
виконання операції, принципи до-, інтра-
та післяопераційного ведення, впровадити
індикатори якості.

А1.5 Дата складання
протоколу: 2011

А 1.6 Дата перегляду
протоколу: 2016

А1.7 Список та
контактна інформація осіб, які брали
участь в розробці протоколу

Моісеєнко Р.О.
Перший заступник Міністра охорони
здоров’я

України,
голова робочої групи.

Коломейчук В.М.
Заступник директора Департаменту
— начальник відділу акушерсько-гінекологічної
допомоги Департаменту охорони материнства,
дитинства та санаторного забезпечення,
заступник голови робочої групи.

Чибісова І.В. Головний
спеціаліст відділу акушерсько-гінекологічної
допомоги Департаменту материнства,
дитинства та санаторного забезпечення
МОЗ України.

Камінський
В.В. Головний спеціаліст зі спеціальності
«акушерство та гінекологія» МОЗ України,
професор, завідувач кафедри акушерства,
гінекології та репродуктології
Національної медичної академії
післядипломної освіти імені П.Л.Шупика,

Жук С.І. Завідувачка
кафедри акушерства, гінекології та
медицини плода НМАПО ім.П.Л.Шупика,
професор.

Герман Ю.В. Головний
спеціаліст з акушерства та гінекології
Управління охорони здоров’я Херсонської
ОДА.


Іркіна Т.К. Клінічний
директор проекту «Здоров’я матері та
дитини».

Голяновський
В.О. Клінічний спеціаліст проекту
«Здоров’я матері та дитини».

Квашенко В.П. Професор
кафедри акушерства, гінекології та
перинатології Донецького національного
медичного університету ім. М.Горького..

Ткаченко Р.О. Професор
кафедри акушерства, гінекології та
репродуктології НМАПО ім. П.Л. Шупика,
доктор медичних наук, головний позаштатний
спеціаліст з питань акушерської
реанімації ГУОЗ м.Києва.

Медведь В.І. Завідувач
відділенням внутрішньої патології
вагітних ДУ «ІПАГ НАМН України»,
професор.

Чернов
А.В. Експерт-консультант Українсько-Швейцарської
Програми «Здоров’я матері та дитини».

Остапенко
О.І. Головний спеціаліст з акушерства
та гінекології УОЗ Донецької міської
ради.

Давидова
Ю.В. Завідувачка відділення акушерських
проблем екстрагенітальної патології
та постнатальної реабілітації, ДУ «ІПАГ
НАМН України».

Пирогова
В.І. Завідувачка кафедри акушерства,
гінекології та перинатології Львівського
національного медичного університету,
професор.

ПОДРОБНОСТИ:   Мирамистин в гинекологии как применять при молочнице


Галич С.Р. Професор
кафедри акушерства та гінекології
Одеського національного медичного
університету.

Могілевкіна
І.О. Професор кафедри акушерства,
гінекології та перинатології Донецького
національного медичного університету
ім. М.Горького.

Дудіна О.О. зав.
відділом охорони здоров’я матері та
дитини ДУ «Український Інститут
стратегічних досліджень».

Рецензенти

Венцковський Б.М.
– чл.-кор. НАМН України, завідувач
кафедрою акушерства і гінекології №1
Національного медичного університету

ім. О.О. Богомольця

Донець В.Е. –
головний акушер-гінеколог управління
охорони здоров’я Житомирської ОДА

ЗЦЗМС – 2011

МОЗ – 2011

А1.8 Коротка
епідеміологічна інформація

Частота КР в Україні
постійно зростає (з 9,58% у 1999 до 16,10% у
2009), що збільшує ризик материнської та
перинатальної захворюваності та
смертності.

Рис. 1 Частота
кесарева розтину (КР), рівень перинатальної
смертності (ПС) (на 1000 народжених живими
і мертвими), та летальність в разі КР в
Україні за даними Держкомстату та ЦМС
МОЗ України, 1998-2009рр.

З 2006 року в Україні
спостерігається підвищення ПС водночас
із підвищенням частоти розродження
шляхом КР вище 14% та збільшення летальності
серед жінок, яких було розроджено
оперативним шляхом.

Показник материнської
смертності, асоційованої із КР (близько
40 на 100,000 живонароджених) в 4 рази вище,
ніж для всіх типів вагінальних пологів
(10 на 100,000 живонароджених), та в 8 разів
вище, ніж для нормальних вагінальних
пологів (5 на 100 000).

КР збільшує ризик
серйозних ускладнень при наступній
вагітності. Збільшення частоти
абдомінального розродження створює
проблему ведення вагітності та пологів
у жінок з рубцем на матці, що стає
показанням до повторного оперативного
розродження в 15-23 %, а частота інтраопераційних
ускладнень під час повторного КР в 5
разів перевищує аналогічну при першому
КР.

А2. Загальна
частина

Протокол
базується на даних клінічних настанов,
висновках систематичних оглядів
і мета-аналізів, а також результатах
окремих контрольованих рандомізованих
та інших надійних клінічних та
експериментальних досліджень щодо
ефективності
і безпечності діагностичних та лікувальних
втручань. У якості прототипу використано
протокол
Королівського коледжу акушерів та
гінекологів (Велика Британія).

Принципи
організації медичної допомоги при
операції КР

А.2.1. Для установ,
що надають первинну медичну допомогу

Положення
протоколу

Обґрунтування

Необхідні
дії

1.Первинна
профілактика

1.1.Догоспітальний
етап

Організація
та забезпечення діючої системи
інформаційно-просвітницьких,
організаційних заходів з метою
визначення когорти жінок, яким показаний
плановий КР та скерування їх на
належний рівень надання медичної
допомоги

Вагітним протягом
антенатального періоду надаватиметься
інформація, заснована на доказах, з
метою допомогти їм зробити правильний
вибір відносно методу розродження.
Думка жінки має бути важливою складовою
прийняття рішення про оперативне
розродження

Кесарів
розтин проводиться в родопомічних
закладах другого та третього рівня
надання стаціонарної допомоги,
незалежно від їх форми власності та
підпорядкування

Обов’язкові:
Забезпечується відбір жінок для
планового кесаревого розтину суворо
у відповідності до показань, викладених
у даному протоколі, за її інформованою
згодою (додаток 1)

Бажані:

консультування
щодо планованого оперативного
розродження, післяпологової контрацепції
(С).

2.
Діагностика

2.1.Встановлення
показань до планового КР та оцінка
ступеня перинатального ризику

Визначення
медичного закладу відповідного рівню
акредитації для надання адекватної
медичної допомоги

Встановлення
жінок групи високого перинатального
ризику для направлення на ІІ –ІІІ
рівень надання спеціалізованої
стаціонарної допомоги

3.
Методи лікування

Направлення
для планової госпиталізації на ІІ-ІІІ
рівень надання спеціалізованої
стаціонарної допомоги

Розродження
шляхом КР можливе в медичних установах,
де забезпечено цілодобове чергування
акушер–гінеколога, анестезіолога,
неонатолога

Розродження
шляхом КР можливе в медичних установах
ІІ-ІІІ рівня надання спеціалізованої
стаціонарної допомоги

4.
Подальше спостереження

Догляд за дитиною,
яка народилась шляхом КР, проводиться
у відповідності до догляду за
новонародженим, який народився через
природні пологові шляхи.

Жінка,
якій проведено КР, має бути проінформована,
що:

Повторна
вагітність, яка виникає протягом 2
років після попереднього КР,
супроводжується підвищеним ризиком
передлежання плаценти (у 1,5 рази за
наявності одного КР в анамнезі, та у
2 рази за наявності двох КР в анамнезі),
відшарування плаценти (у 1,3 рази) у
порівнянні з повторною вагітністю
після попередніх вагінальних пологів
(B)1,
а також підвищеним ризиком розриву
матки при спробі вагінальних пологів
після КР. Найвищий ризик виникнення
цих ускладнень спостерігається у разі
виникнення вагітності протягом першого
року після КР.

Повторна
вагітність протягом 2-х років після
попереднього КР не є показанням до
переривання вагітності.

Методи контрацепції
для жінок, які перенесли КР, не
відрізняються від контрацепції, що
рекомендується жінкам в післяпологовому
періоді. ВМК може застосовуватися у
жінок після КР.

Огляд породіллі
після проведення КР та виписки зі
стаціонару

Рекомендації
щодо диспансерного спостереження,
контрацепції та грудного вигодовування.

Обов’язкові:

Вибір методу
контрацепції є рішенням жінки, яке
вона приймає після консультування з
питань планування сім’ї.

Бажані:

Під час
консультування необхідно надати
інформацію про засоби та методи, що
існують, їх переваги та недоліки.
Медичний працівник повинен допомогти
жінці обрати метод контрацепції, що
найбільше їй підходить, а також навчити
жінку та її партнера використовувати
цей метод ефективно.


Adblock
detector